Depeche Mode. Faith & Devotion - Ієн Ґіттінс

Вони з’явилися нізвідки і здобули славу суперзірок — славу, що мало не вбила, але зрештою зробила сильнішими. Це Depeche Mode, що пройшли шлях від незграбних провінційних хлопаків із простенькими мотивами до музичних бунтарів, чиї концерти збирають повні стадіони по всьому світу.

Вони могли розпастися наприкінці 1981 року, коли пішов Вінс Кларк. Чи в 1995-му, коли гурт полишив Алан Вайлдер. Чи багато разів у дев’яностих, коли залежний Дейв Ґаан ледь не вмер через наркотики і спробу суїциду, Мартін Ґор боровся з алкоголізмом, а Ендрю Флетчер — з депресією.

Depeche Mode могли багато разів з тріском провалитися й канути в небуття. Але вони вижили. Зав’язали з усіма залежностями, крім однієї — музики. Рідко яким гуртам вдається так довго триматися, а одиницям — ще й у віці «під сорок» випускати нетривіальні альбоми. Але в депешів вийшло.

Для всіх, хто цікавиться історією та біографіями відомих особистостей, зокрема музичного гурту Depeche Mode. Для тих, хто любить читати не сухі й нецікаві факти, а оповіді з історіями, які мало хто знає.

Цитати з книги

Правильний рекламний хід

Personal Jesus випустили в серпні 1989 року як затравку до альбому Violator. Трек блискавично підкупив ведучих радіопрограм по обидва боки Атлантики. У цьому йому ще й допоміг нестандартний рекламний хід.

«Хлопець з маркетингу вигадав чудову кампанію, — згадував Мік Патерсон. — Це було ще в доінтернетні часи, тож ми розмістили рекламу в газетах: “Вам потрібен власний, особистий Ісус?”. У рекламі було подано номер телефону 0800, і тим, хто дзвонив за цим номером, програвали фрагмент пісні».

Про подорожню бульбашку

У серці масштабного турне на мільйони доларів залишалася класична герметична подорожня бульбашка. Ізольовані від реальності, хлопці проводили ночі на вечірках, вживали кокаїн та екстазі, на додачу до свого основного щоденного раціону — пивних рік. «Екстазі було саме тим, що треба, і після кожного концерту ти обов’язково ковтав таблетку», — згодом говорив Ґаан.