Після війни. Історія Європи від 1945 року

Якщо сучасні автори видають книжки за три місяці, то Тоні Джадт присвятив своїй праці 10 років. Він дослідив джерела 6 мовами, розглянув історію 34 країн і написав понад 900 сторінок тексту. Ось чому його працю називають наймасштабнішим дослідженням повоєнної Європи. У ній Джадт прискіпливо розбирає, як Друга світова змінила континент — географічно, політично, інтелектуально й економічно. Він описує трансформації, що відбулися за 60 років миру, і як вони вплинули на становище різних країн. На відміну від інших дослідників, Джадт не зациклюється на Західній Європі, а присвячує увагу і Східній. Тому з видання ви довідаєтеся про минуле не лише «зіркових держав» — Німеччини, Британії чи Франції, — а й менш популярних.

Переклад праці Тоні Джадта «Після війни. Історія Європи від 1945 року» відзначено Премією Львова — міста літератури ЮНЕСКО / Премія Львова - міста літератури.

Для широкого кола читачів, всіх, хто хоче розібратись, як змінились європейські країни після Другої Світової війни, та осмислити як переваги й здобутки процесу європейської інтеграції, так і його недоліки та обмеження .

Очима британсько-американського історика ви поглянете й на українське минуле: вбивство Шухевича, голод 1946-го, трагедію в Бабиному Яру тощо. А також дізнаєтеся, який шлях долали різні країни до євроінтеграції та що потенційно чекає на нас.

Це один з тих книжкових шедеврів, котрий кожна інтелігентна людина має прочитати бодай раз. А тим, хто ставить перед собою складні питання про минуле й сучасне, доведеться її перечитувати не раз. Ярослав Грицак, доктор історичних наук, професор УКУ, почесний професор НаУКМА

Це, можливо, найкраща книжка про історію Європи після Другої світової війни. Якщо у вас є час тільки на одну працю із цієї теми — це точно вона. Завдяки їй ви зрозумієте, як Європа стала такою, якою є, і що її чекає в майбутньому. Володимир Єрмоленко, філософ, письменник, директор з аналітики «Інтерньюз-Україна», викладач НаУКМА

Про злочини Червоної Армії на окупованих землях

Контраст між Росією та Заходом був величезний, а під час війни він лише зріс. Поки німецькі солдати сіяли на Сході спустошення та масові вбивства, сама Німеччина процвітала — настільки, що її мирне населення дуже довго майже не відчувало матеріальної ціни війни. У воєнний час Німеччина була світом міст, електрики, їжі, одягу, магазинів та споживчих товарів, порівняно ситих жінок і дітей. Разюча відмінність від його власної понівеченої батьківщини мала здаватися звичайному радянському солдатові незбагненною. Німці скоїли в Росії страшні речі; тепер настала їхня черга страждати. Від 150 до 200 тисяч «російських немовлят» народилися в радянській окупаційній зоні Німеччини між 1945 і 1946 роками, і ці цифри не враховують невідому кількість абортів, через які жінки помирали разом з їхніми небажаними зародками.

Хто формував культуру післявоєнної Європи

Післявоєнні європейські інтелектуали поспішали і не терпіли компромісів. Після Другої світової війни із суспільної сцени зник здебільшого прошарок старших, скомпрометованих людей. На його місці постали письменники, митці, журналісти й політичні активісти, які були занадто молоді, щоб пам’ятати війну 19141918 років, але яким кортіло надолужити роки, втрачені впродовж війни наступної. Їхнє політичне виховання тривало в добу Народних фронтів й антифашистських рухів; тож публічного визнання та впливу, часто за свої воєнні звитяги, вони досягли в незвично ранньому, за європейськими стандартами, віці. У Франції Жану-Полю Сартру було сорок, коли закінчилася війна; Сімоні де Бовуар — тридцять сім; Альберу Камю, найвпливовішому з них усіх, — лише тридцять два.