Локальна історія №3/2026 (89) Волинь -

Читайте у номері:

• про Волинь як ідею, а не просто територію з чіткими кордонами – чому її “справжні” межі шукати марно і чи можна Волинь вважати фронтиром, розповідає історик Петро Кралюк
• як прадід волинянина Віталія Зварича був у лавах УПА, а сам він через 70 років продовжує цю боротьбу вже проти російських окупантів – офіцер Національної гвардії України про свій шлях і спадкову пам’ять роду
• Костянтин Острозький очима польського дослідника: чому засновник першої в Україні академії і захисник православної традиції залишається однією з найзагадковіших постатей волинської історії XVI–XVII століть – інтерв’ю з професором Томашем Кемпою
• хасидські цадики, яких шанували більше, ніж єпископів: як династія Белзьких ребе від кінця XVII століття організовувала газети, запрошувала репортерів і модерністів, та як місцевий хасидський рух пережив війни і спустошення
• Генрик Юзевський – поляк, якого владні кола звинувачували в”українофільстві”, а ОУН засудила до смертної кари: ким насправді був волинський воєвода і чи міг він запобігти трагедії 1943 року
• “Поляків на Волині в 1943 році вбивала не лише УПА, а й місцева православна людність. Чому вона так чинила – цю проблему польські історики практично не опрацьовують” – гостра розмова з істориком Богданом Гудем
• чому волинські комуністи між двома світовими війнами мали власне, незалежне від Москви розуміння комунізму і як “Луцький процес 57-ми” привернув увагу Ромена Роллана й Анрі Барбюса
• бій під Гурбами у квітні 1944 року: як загони УПА вирвалися з оточення, попри значну чисельну перевагу НКВС і чому радянські звіти про”перемогу” розходяться з реальними втратами
• ЛуАЗ – автомобіль, який волиняни в народі охрестили”Волинянкою” та – “Бойовою машиною Волині”: як Луцький завод створив культову автівку, яку обожнювали й проклинали одночасно
• Самчиківський розпис між виживанням і відродженням: як унікальна декоративна традиція стала частиною реабілітації поранених військових
• Кременець святкує 800 років – місто, яке вперше згадує Літопис Руський, і яке досі вражає замком, горами та гречаними варениками