Еволюція українського вбрання. Сторінки з історії

Унікальною рисою української етнокультури є її глибока сакральність

Україна, її народ, історія та культура завжди перебували у центрі уваги європейської геополітики. У складному історичному й політичному процесі українцям доводилося відстоювати та зберігати свої національні інтереси — передусім мову, традиції й культуру. Зацікавлення історією в нашому суспільстві пов’язане не лише з прагненням пізнати свій родовід і глибше зрозуміти духовні витоки нації, а й з осягненням історичного досвіду державотворення — процесу, надзвичайно важливого в умовах сучасної європейської інтеграції.

Рівень розвитку матеріальної культури, глибина й стійкість духовних традицій народу визначають життєздатність нації та гарантують потенціал її подальшої історичної долі. Ментальною ознакою української національної культури, поряд із мовою, є вбрання — універсальне джерело інформації для дослідження історії народу. Саме в ньому закодовано всі аспекти життя українців, їхній стійкий генокод: побут, традиції, духовність, мову, мистецтво.

За часів незалежності дослідження історії українського національного костюма активізувалося, хоча подекуди залишилися застарілі стереотипи у висвітленні тем, пов’язаних із убранням давнього населення, особливо у новому для етнографів напрямку — реконструкції костюмів. Сьогодні вже сформовано наукові концепції історії розвитку костюма, а результатом стало виникнення нової галузі костюмознавства — палеокостюмології, науки про доісторичні періоди у розвитку одягу.

Український історичний костюм став предметом дослідження багатьох науковців і надихає сучасних модельєрів створювати конкурентоспроможні бренди європейської якості, визнані у світі.

Вашій увазі представлено ґрунтовну працю — дослідження формування та розвитку українського вбрання від палеолітичної й мезолітичної доби до імперського періоду.