Феноменологія духу

«Феноменологія духу» (1807) — це перший і, можливо, найскладніший для розуміння твір геніального філософа Ґ. В. Ф. Геґеля (1770–1831), одного з творців німецької класичної філософії. Саме йому ми завдячуємо появою діалектичного методу пізнання, формулюванням закону боротьби та єдності протилежностей.

Філософія, за Геґелем, це знання про абсолютне. «Абсолютне є дух, таке найвище визначення абсолютного». Феноменологія – це Геґелева теорія пізнання, що характеризується постійним поступом, але суб’єктом пізнання виступає не окремий індивід, а Світовий дух у його розвитку. При цьому дух пізнає все тільки через конкретну людину. Саме тому людству потрібна освіта і наукові знання.