Історія українського письменства

Сергій Єфремов (1876 – 1939) – видатний український громадсько-політичний діяч, історик української літератури, літературний критик, дійсний член НТШ, академік  Всеукраїнської академії наук. Був репресований, загинув у радянському концтаборі.

Визначна праця Сергія Єфремова  «Історія українського письменства» охоплює  український літературний процес від найдавніших часів до початку 1920-х рр.

Свою концепцію історії літератури С. Єфремов формулює виразно й докладно. Увагу вченого зосереджено на розвитку принципу народності.  Науковий метод цієї концепції позначено глибокою індивідуальністю і точністю фахових характеристик.

Сергій Єфремов бачив в історії української літератури три провідні ідеї: «елемент свободи для людини, невпинну визвольну течію»;  «визвольно-національну ідею»;  «поступову течію народності в змісті і формі, насамперед у літературній мові».

Перше видання «Історії українського письменства» вийшло у 1911 р.,  останнє, двотомове,  – у 1924 р.