Звичайний казан класичної форми. Правильний казан. Усередині повний радіус. Як і має бути.Без горизонтального майданчика всередині. А ось зовні майданчик. Можна на плиту поставити. Дно із потовщенням. Борт трохи вигнутий по краях. Щоб кришка втопилася і з неї не капало. У комплекті з чавунною кришкою (34 см), яка сама по собі, є чудовою жаровнею).

Трохи про чавун:

Залізо з вмістом вуглецю більше 2.14%. Якщо менше, то сталь. Залізо у чистому вигляді! У нашому випадку без будь-якого покриття (без емалі). Тому може іржавіти, якщо залишати мокрою! Важка! Не плутати зі старою бабусиною чавунною сковорідкою з литого алюмінію. Покриття на чавунному посуді утворюється в процесі прожарювання (якщо нова). А в процесі приготування воно постійно оновлюється. Але це не антипригарне покриття, як багато хто чомусь думають (бо чорне?), а найтонша полімерна плівка із запеченого масла (жиру), яка захищає вашу посудину від корозії, а також має гідрофобні властивості (відштовхує воду). І тому, щоб не прилипало, готувати потрібно з олією. Хіба що коржі можна без олії пекти. І так. На чавуні можна пекти. Тому що він, крім усього іншого, має високу теплову емісію. Це є чи не головна перевага чавуну. Здатність віддавати тепло. Тепло від добре прогрітої сковороди ви відчуєте за півметра! Подібного ефекту вам від інших матеріалів не отримати. Теплова емісія у чавуну в 10 разів вища, ніж у алюмінію. Це означає, що продукт готується не тільки в місці торкання поверхні, а практично повністю. Пропікається. І якщо на алюмінієвій пательні млинці ви смажите, то на чавунній ви їх печете)