Моє життя з Олександром Архипенком

«Моє життя з Олександром Архипенком» — спогади Френсіс Архипенко-Ґрей, яка була поруч зі славетним українським митцем протягом останніх років його життя.

Їхнє знайомство почалося в школі Архипенка у штаті Нью-Йорк: тоді юна Френсіс, яка ще шукала себе і в житті, і в творчості, стала студенткою авторитетного майстра. Попри нібито значну різницю — поколіннєву, культурну — їхній діалог переріс модель «наставник-учениця». За якийсь час після смерті дружини художника Френсіс і Олександр стали жити разом, а згодом одружилися.

Пані Архипенко-Ґрей оповідає про спільне життя надзвичайно щиро, при тому незмінно делікатно, тонко аналізує почуття й відкриття, радощі й труднощі незвичного союзу. А йому довелося пройти чимало випробувань, адже суспільство (невід’ємна часточка якого — ще й родичі волелюбної Френсіс, які дотримувалися традиційних поглядів) не завжди готове було толерантно сприймати стосунки, які виходять за межі узвичаєних. Та ще важливіша лінія цієї історії — мистецька: скульптура, рисунок, креативна праця — її яскраві «герої».

Для Архипенка головне й передусім — мистецтво, пошуки вищого сенсу й способів художнього вираження неочевидного. Він вбачає у Френсіс перспективну мисткиню — і підтримує (ба навіть підштовхує) як у творчих пошуках, так і в побудові кар’єри. Утім, учениця й дружина, хоча й відчуває духовну спільність з архипенковим світом — не може й не хоче повторювати його шлях. А їй ще й доведеться після смерті чоловіка вирішувати чимало складних проблем через конфлікти з арт-дилерами та плутанину з репліками його робіт, спричинені частково підходом самого автора…

У захопливій оповіді майстерно переплітаються глибокі психологічні роздуми, міркування про мистецтво та чарівливі побутові деталі. Книжка неодмінно потішить не лише мистецтвознавців, а й усіх, кого цікавить життя за межами буденних уявлень.