За маму, за тата - Каріна Саварина

"За маму, за тата" Каріни Савариної - це сучасний психологічний роман, який говорить про найглибше: дитячі рани, потребу в любові та спроби знайти тепло там, де його бракує. Авторка досліджує взаємозв’язок між емоційним голодом і розладами харчової поведінки, показуючи, як тілесні звички можуть стати мовою болю й способом виживання.

Про що книжка?

Маленька Варя живе в сім’ї, де, попри наявність обох батьків, немає жодного дорослого. Мама і тато не спроможні на почуття та турботу, тож дівчинці доводиться досліджувати світ самостійно. Часто через травмування. Варя шукає відчуття безпеки і знаходить дещо дуже схоже на нього - відчуття ситості. Так народжується ритуал священного поїдання їжі, який зачаровує дівчинку на багато років і десятиліть.

Попереду довгий шлях дорослої Варвари лабіринтами викривленої свідомості, спричинених цим помилковим ототожненням форми і змісту, їжі та любові. Це відверта і зворушлива історія про травму і зцілення - роман симптому, як каже про нього Любко Дереш. Авторка Каріна Саварина відома автофікшенами про непліддя ("Не вагітна") та всиновлення ("МАМ"). Це третя книга її материнського циклу - про внутрішню дитину.

"За маму, за тата" - перша в Україні художня книга про розлади харчової поведінки. Історія, що часто повертатиме в дитинство, де ти не хочеш доїдати суп, ховаєш обгортки від цукерок, чи тебе годують з ложечки.

Чому варто прочитати?

Перша українська художня книжка про РХП. Тема, про яку довго мовчали, нарешті проговорена чесно й без прикрас.

Психологічна глибина. Через історію однієї дівчини авторка показує, як дитячі травми формують доросле життя.

Автофікшен із терапевтичним ефектом. Саварина пише не просто історію - вона створює простір для розуміння й прийняття власного болю.

Сильна жіноча проза. Текст поєднує у собі чутливість, інтелект і безстрашність говорити про складне.

"За маму, за тата" - це книжка, яка болить, але водночас зцілює. Вона нагадує: навіть коли любові бракувало, ми можемо навчитися дарувати її собі.