Подорож книжки. Від папірусу до кіндла - Ірене Вальєхо

Це книжка про історію книжок — винахід перших людських цивілізацій. Щоб набути сучасного і зрозумілого нам вигляду, книжка мусила пройти шлях довжиною в кілька тисячоліть. Від глиняних табличок до першого друкарського верстата — авторка занурює читачів у мандри від давніх цивілізацій до сьогоднішніх часів. Маршрут цієї книжки пролягає через поле битви Олександра Македонського, віллу Папірусів під час виверження Везувію та палац Клеопатри, через перші відомі книгарні, ГУЛАГ, бібліотеку Сараєва та Оксфордський підземний лабіринт. 

Вона знайомить із маловідомими особистостями, які зіграли свою роль у розвитку книжкової справи — учителями, оповідачами, книгарями, перекладачами, рабами і бунтарями. Це повна історія одного із найважливіших засобів передачі знань, який і досі відчайдушно бореться за своє існування.

Чим хороша Подорож книжки

• Написана авторитетною дослідницею, яка глибоко вивчила тему історії книжок. Інформація подана багатою літературною мовою на межі з художнім текстом, тому читачу вона дає не лише цінні й знання, а ще й приносить естетичну насолоду.
• Переносить нас у культуру стародавніх цивілізацій та розповідає, як «Іліада» та «Одіссея» могли дійти до наших днів або як римським жінкам заборонялося писати книги та оприлюднювати їх.
• Досліджує народження книг і їхню подорож у часі: від каменю до очерету, від шовку до шкіри та ганчір’я, від дерева аж до світла комп'ютерів.

Цитати з книги

Про книжки, які розпалювали пристрасть:

Книжки відіграють важливу роль і в цій буремній історії. Коли Марк Антоній вважав себе замалим не володарем світу, йому захотілося приголомшити Клеопатру великим подарунком. Він розумів, що від золота, прикрас чи бенкетів у очах його коханки не спалахне подив, адже вона звикла до щоденного марнотратства. Якось у ніч пиятики вона скоїла показово марнотратний вчинок: розчинила в оцті величезну перлину і випила. Тож Марк Антоній обрав такий подарунок, яким Клеопатра не змогла б знехтувати від нудьги: він поклав до її ніг двісті тисяч книжок для Великої бібліотеки. В Александрії книжки розпалювали пристрасть.

Про знищення бібліотек:

Насправді ХХ століття позначилося моторошним книгоборством (бомбардування бібліотек під час обох світових війн, багаття нацистів, цензорські політичні режими, Культурна революція в Китаї, радянські чистки, полювання на відьом, диктатура у Європі й Латинській Америці, спалені чи розбомблені книгарні, тоталітаризм, апартеїд, месіанство деяких лідерів, фундаменталізм, Талібан чи фетва проти Салмана Рушді, та інші підпункти цієї катастрофи). А ХХІ століття почалося з розкрадання — не без потурання з боку армії США — музеїв і бібліотек в Іраку, де світ уперше змалювали за допомогою писемності.

Про класичні твори, які залишаються актуальними донині:

Класика добре вміє виживати. Ультрасучасною мовою соціальних мереж можна було б сказати, що її сила — чи то багатство, за цензовою термінологією, — вимірюється кількістю підписників. Це книжки, які приваблюють нових читачів сто, двісті, дві тисячі років після своєї появи. Вони маневрують поміж різних уподобань, менталітетів, політичних переконань; революцій, змін циклів, відірваності нових поколінь. І на цьому шляху, де загубитися було б дуже легко, вони потрапляють у всесвіт інших авторів, на яких впливають. Вони й далі виходять на сцени світових театрів, їх адаптують мовою кіно і показують по телебаченню, вони навіть скинули з себе палітурку й чорнила, щоб стати вогниками в інтернеті. Кожна нова форма висловлення — реклама, манга, реп, комп’ютерні ігри — привласнює і переорієнтовує ці книжки.