Найкращий серед Бушмілсів. Витримка в бочках з під бурбону та хереса Олоросо, не менш ніж 10 років. Аромат тонкий, легкий, сухий, приємний. Мед, сухофрукти, трав'яна гірчинка, ваніль. Трішки "глибше" груша, цитрус, льодяники, зефір, кориця і легка "дерев'яність". Якщо більшість ірландців це просто "легко і ненапряжно" то ось тут вже легко, ненапряжно, витончено та шовковисто. Смак дуже гладкий і лагідний, витончено солодкий. Фрукти, доволі багато, теплі жовті груши, цитрусові (щось між апельсинами та мандаринами) легка пряність з відтінком кориці. Відмічу, що в шотландцях теж дуже часто є "цитрус", але там це зазвичай терпкий "цитрус з цедрою", а тут набагато делікатніше. Якщо ви не шукаєте якоїсь незвичайності, вам не подобаються торфяні і складні за смаком віскі, або ви вважаєте Glen Grant 12 ідеальним шотландцем - вам варто скуштувати Бушмілс 10, впевнений вам сподобається.

Як на мене - найкраща десятка з айрішів, і по односолодах "одна з": цікавий аромат, є натяки на багатошаровість, але що мене вабить купувати його знову і знову - це ГОРІХИ: мигдаль особливо, як в ароматі так і на смак. Мабуть найбільш яскраво виражений горіховий смак з усього що я пробував.