Вища вірність. Правда, брехня і лідерство. Спогади директора ФБР

Мемуари колишнього директора ФБР Джеймса Комі, якого за нелояльність до власної персони звільнив Трамп, стали бестселером у США. «Вища вірність» — це підсумок його кар’єри в органах правопорядку та правосуддя США. Це і роздуми Комі про етичне лідерство, і політичний аналіз минулих президентських виборів у США «із перших вуст».

За двадцять років роботи на американський уряд автор брав участь у найгучніших справах — Комі очолив розслідування ФБР щодо змови членів виборчої кампанії Трампа із Росією, щоб вплинути на вибори 2016 року; він був прокурором, який допоміг ліквідувати злочинну сім’ю Гамбіно. Саме між цими двома випадками автор сміливо проводить аналогію, порівнюючи керівництво Трампа зі злочинним угрупуванням. На прикладі власної професійної кар’єри він показує, як можна залишатися вірним принципам демократії та не вестися на маніпуляції окремої групи людей.

• Автор привідкриває контекст гучних справ, у розслідуваннях яких сам брав участь - знищення мафіозного клану Гамбіно, нагляд за розслідуванням електронної пошти Гілларі Клінтон та зв’язками між президентською виборчою кампанією Дональда Трампа і Росією;
• Показує «внутрішню кухню» американської сучасної політики та пояснює, як неефективне керівництво країни стає чимось на кшталт «лісової пожежі»;
• Дає уроки етичного лідерства та розповідає про тих лідерів, які вражали його з юного віку і протягом усього життя;
• На історіях із власної кар'єри Комі демонструє, як в умовах політичного тиску берегти вірність демократичним цінностям та моральним нормам.

Джеймс Комі — колишній директор Федерального бюро розслідувань (ФБР) США. На цю посаду був призначений за пропозицією президента країни Барака Обами. Звільнений Дональдом Трампом. Однією з причин звільнення Комі називають спробу зірвати розслідування ФБР можливих зв'язків представників Трампа з Росією під час президентської кампанії 2016 року. Сьогодні Джеймс Комі – професор у Коледжі Вільгельма та Марії, де читає курс з етичного лідерства.

Про втрати:

Я знаю лише те, чого мене навчила Патріс: переживши втрату близької людини, не варто зупинятися; натомість потрібно загоїти рани, угамувати біль і спробувати вберегти інших від подібних трагедій. Наш обов’язок у тому, щоб обернути наші страждання на благо, щоб прощання перетворилося на дарунок. Ідеться не про те, щоб зробити смерть людини «вартісною». Деякі втрати неможливо виправдати, проте ми зможемо вижити і навіть процвітати, якщо надамо своєму горю сенсу й викорінюватимемо зло. У цьому й полягають краса та геніальність нашої системи правосуддя.

Про авторитетність інституцій:

Я називав прокуратуру резервуаром. Я казав, що це резервуар довіри та надійності, який збудували й наповнили для них люди, яких вони ніколи не знали та яких давно серед нас немає. Резервуар, що дає змогу інституції, якій вони служать, творити добро. Це надзвичайний подарунок. Я пояснював цим молодим і талановитим юристам, що він, як і кожен цінний подарунок, покладає на них обов’язок: урочистий обов’язок охороняти й захищати резервуар і передати його наступникам таким же повним або навіть повнішим. Однак із резервуарами є одна проблема: їх треба дуже довго наповнювати, а спорожнити їх може одна маленька пробоїна в обшивці. Дії однієї людини можуть знищити те, що сотні людей будували роками.

Про цінність почуття гумору у лідера:

Особливо важливим мені здається почуття гумору, яке слугує чудовим індикатором чужого его. Ефективний керівник обов’язково повинен підтримувати баланс між упевненістю та смиренністю. Щирий сміх вимагає впевненості, бо всі ми в такі моменти маємо трошки дурний вигляд: це робить нас уразливими, а невпевнені люди цього бояться. Також сміх показує, що ми цінуємо іншу людину, яка розповіла нам щось веселе. Тобто ви висловлюєте свою вдячність не словами, а сміхом, а невпевнені люди на це не здатні.