Каштан їстівний (посівний, європейський, благородний) - це самий великоплідний, плід важить 20 г, але були зафіксовані в 60 г .Протягом століть служив їжею жителям Азії, Малої Азії,. Європи і Північної Америки. В Японії і Китаї він відомий з доісторичних часів. Греки завезли каштанове дерево в південну Європу з Сард [Мала Азія] більш ніж за 50 років до н. е. А північноамериканські індіанці вживали каштани в їжу ще до відкриття Америки Колумбом. Вони служили також кормом для домашніх і диких тварин. В Європі, Америці селяни відгодовували своїх свиней, випускаючи їх на початку осені в ліс, де вони харчувалися каштанами і жолудями (на Кавказі це і зараз практикується). Насіння каштана містять (в просушеної вигляді): безазотистих екстрактивні речовини (69,29%), білок (10,76%), жири (7,22%), вуглеводи (крохмаль 16-34%, сахарозу і глюкозу 4-14% , декстрин 7-17%), яблучну і лимонну кислоту. Каштани використовують в свіжому, печеному і вареному вигляді. У містах Середземномор'я на вулицях скрізь можна побачити жаровні, де каштани підсмажують на тліючих вугіллі і тут же продають гарячими. У кондитерської промисловості готують зацукровані і глазуровані каштани, а терті плоди використовують для виготовлення марципану, шоколаду. Каштан придатний і в якості замінника справжньої кави. Відомо також застосування варених каштанів для фарширування птиці. З сухого насіння готують борошно. У природі каштан їстівний росте на Кавказі, в Малій Азії, на Балканському півострові, Середземномор'ї і в Північній Америці (близькі види). На Кавказі росте безліч різноманітних ендемічних видів каштана. Це й не дивно, адже каштани, поряд з плодовими культурами, вирощували в цих місцях ще в VI-IV ст. до н. е., про що згадується в давньогрецьких літературних джерелах. Звертаємо увагу на те, що зовнішній вигляд придбаної та вирощеної рослини (посадкового матеріалу) може дещо відрізнятися від зразка зображеного на фото.