Нагірна вулиця

Сімнадцять оповідань, що увійшли до збірки різняться як стилем викладу, так і хронологією зображуваних подій. Авторка показує читачеві то картину в теперішньому часі, то недалеке минуле, то дуже далеке майбутнє. Частина текстів книги пов’язані сюжетною лінією і, відповідно, образами головних персонажів («Страсна субота», «Батьківська субота», «Маковієва борода», «Білий кінь Архистратига Михаїла», «Запечені зорі», «Збори до школи», «Капустелики»).
Мова, якою спілкуються персонажі, передає увесь колорит життя і побуту описаних картин. Екскурси в історичне минуле та фольклорні вкраплення сприяють візуалізації зображуваного письменницею.
Авторка зуміла настільки майстерно передати психологічний стан героїв, що їх дії здаються абсолютно вмотивованими і безапеляційними. Читач, ніби весь час знаходиться поряд з героєм/героями, проходить їх шлях, поринає в їх спогади чи мрії, відчуває їх емоції (радість, біль, смуток, розчарування тощо).
Тут не можна не згадати ще одного класика, нашу сучасницю Ліну Костенко: «… і кожен фініш — це, по суті, старт», — тобто, ця книга в руках читача, отож спонукає до написання наступної.