Вирізняється серед інших житніх віскі. В ароматі немає потужного розсолу та «одеколонності» житніх індички та «біма», так само немає ухилу в хліб з медом, як у «вудфорда» чи elijah craige. Дійсно чимось нагадує житній «Джек», що логічно, оскільки це його тенесійський «брат», проте в «Поні» досить відчутний відтінок зеленого чаю. На ніс відчуваються також спеції, перець, аж потім щось фруктово-медове, може трохи цитрусів.
На смак округлий, солодкуватий з перчинкою, медова складова тут вже досить відчутна. Є той самий зелений чай, карамельні цукерки, трохи перезрілих фруктів (персик чи абрикос). Спочатку здався мені трохи жорсткуватим, але буквально через 3 дні після відкорковування пляшки став відчутно мʼякішим.
Посмак середній, досить простий, але приємний, спеції, зелений чай, трохи деревʼяшки та мʼяти.
В цілому - рекомендую, цікавий та насичений віскі, та й уроженців Тенесі, окрім «Джека», на нашому ринку складно знайти.