Майстер корабля

Одеса, у яку прилітали тільки скажені шторми з моря. Українське кіно, свіже і сміливе, як юнга на високій щоглі. Молоді люди, які шукають себе і знаходять — дружбу, кохання, вірність, мужність. Режисер, художник, балерина, матрос, одеські рибалки, портові дівчата, директор кінофабрики, власник шхуни. Тонка любовна інтрига, дух романтики і творчого неспокою, вино «Кров землі» і солоний запах моря — все це є в романі Юрія Яновського «Майстер корабля». А те, чого немає, є в нарисах Яновського і в ранньому варіанті роману. Вперше «Майстер корабля» виходить без цензурних купюр і з невідомими фрагментами.

Юрій Яновський (псевдо Георгій Ней) — один із найсамобутніших українських авторів початку XX століття. Закоханий у кінематограф, письменник та поет зміг перенести виразні засоби цього мистецтва на літературний ґрунт. Саме тому його твори набули унікальної стилістики, аналогів якій годі й шукати навіть у європейській прозі того часу. Автора зачисляють до когорти неоромантиків, його спадок має виразні риси модернізму: деконструкцію сюжетних ліній, переплетення фантазій та дійсності, використання «потоку свідомості» тощо.

Чому варто прочитати «Майстер корабля»?

• На диво, «Майстер корабля» — це перший великий прозовий твір Яновського, за основу якого він узяв власний досвід роботи на Одеській кінофабриці. Можливо, саме це робить роман багатошаровим: на поверхні він наче яскравий калейдоскоп з образів та персонажів, але водночас наповнений глибокими роздумами про цінності й сенси у людському житті. Окрім того, багато його героїв змальовані із реальних постатей, тож читач може вдосталь погратися, відгадуючи хто є хто.
• Дебют Яновського вийшов потужним та привніс у тогочасний літературний процес нові методи. Як мінімум, одну особливість — багато працюючи зі сценаріями, автор вирішив застосувати принципи кіно й у своєму тексті. Тож у читача цього роману є нагода перевірити, як «працює» такий симбіоз мистецтв.