Мої бабусі не дожили до війни

У часи, коли пошуки власного коріння, історії родини та національної ідентичності стають важливими елементами самовизначення кожного українця, ця книжка дає голос як минулому, так і сьогоденню.
Роман Євгенії Генової складається з сімейних спогадів та присвячений становленню національної ідентичності у родинах жителів українського Півдня. Історії об’єднані спільною рефлексією героїні, яка розповідає про свої переживання під час нинішньої повномасштабної війни та порівнює їх з подіями, які довелося пережити її рідним у минулому. Подумки лірична героїня постійно спілкується зі своїми пращурами, нанизуючи їхні спогади про Першу і Другу світові війни, Голодомор, репресії та інші випробування на свої суб’єктивні переживання сучасних подій.
Книжка показує, що ідентичність – це не щось абстрактне, а конкретний досвід, переданий через пам’ять, розповіді, побут, мову, культуру та навіть мовчання, що ховає біль минулого. Авторка досліджує, як досвід предків та вивчені ними уроки впливають на нас сьогодні.