Неминуче. Чому люди помирали раніше і чому помирають тепер - Ендрю Дойґ

Протягом кількох століть ми перейшли від світу, де хвороби, насильство чи голод могли вразити будь-кого в будь-якому віці, до світу, де в багатьох країнах надлишок їжі є більшою проблемою, ніж його відсутність. Чому причини нашої смерті так змінилися? Як сталося, що століття тому люди вмирали переважно від інфекційних захворювань, а сьогодні провідними причинами смерті в промислово розвинених країнах є хвороби серця та інсульт?

У своїй книжці професор Манчестерського університету Ендрю Дойґ глибоко досліджує портрет смерті протягом всієї історії людства, розглядаючи конкретні причини – від інфекційних до генетичних захворювань, від насильства до дієт.

Про Ендрю Дойґ

Ендрю Дойґ, PhD — професор біохімії Манчестерського університету. Досліджує обчислювальну біологію, нейронауку, деменцію, біологію розвитку та білків. «Неминуче» — його дебютна книжка.

Чим хороша книга Неминуче

• Це захоплива історія розвитку медичних знань, організації суспільства, наукових досягнень і прогнозів на майбутнє.
• Вміщує реальні історії людей, які сприяли підвищенню рівня життя людства і показника смертності серед людей. Зокрема, про відкриття вітаміну С і його роль у запобіганні цинги; про ірландського іммігранта, який відкрив першу пральню для бідних у Ліверпулі і довів, що чистота допомагає у боротьбі з хворобами; про куратора англіканської церкви, який започаткував анонімну гарячу лінію довіри, щоб допомагати тим, хто переживає емоційні труднощі тощо.
• Детально пояснює, чому люди помирали в минулому, чому помирають зараз і наскільки кардинально зміняться причини смерті у найближчому майбутньому.

Цитати з книжки

Про історичні методи встановлення смерті:

Колись уважали, що смерть настає з припиненням дихання та серцебиття. Щоб визначити, чи людина жива, їй до носа підставляли дзеркальце, і якщо воно запотівало, значить вона досі дихала. Також їй могли посвітити в очі світлом, щоб поглянути, чи скорочуються зіниці. Укол голкою викликав біль і очевидну реакцію. Сира цибулина попід носом могла пробудити від сну. Поганим знаком слугувало спорожнення прямої кишки та сечового міхура. До більш екзотичних методів визначення смерті належали: «наливання в рот оцту, солі чи теплої сечі», «запускання у вуха комах» і «різання ступень лезом бритви». Також було популярним викручування сосків.

Про зв'язок між смертністю і приростом населення:

Якщо діти помирають рано, то їх народжуватимуть часто. Однак щойно з’являється впевненість у тому, що вони виживуть і зможуть доглядати за батьками в старості, більшість пар народжує по дві дитини. Зниження народжуваності також пов’язане зі здобуттям жінками освіти та доступністю контрацептивів. Отож відбувається перехід від суспільства з високим рівнем народжуваності і смертності до суспільства з низькою народжуваністю і смертністю. Проте скорочення смертності стається раніше, ніж скорочення народжуваності. Отже, виникає покоління, де жінки, як і їхні матері, мають багато дітей, але майже всі вони доживають до зрілого віку. І вже наступне покоління народжує значно менше дітей. Саме цей момент між спадом смертності і народжуваності тягне за собою величезний приріст населення.

Про інфекційні захворювання:

Протягом більшої частини історії людства середня тривалість життя становила приблизно тридцять років. Лише 250 років тому вона почала зростати: спершу в Європі і Північній Америці, а нині в усіх країнах світу. У 2016-му загальний рівень очікуваної тривалості життя потроївся, як порівняти з римською добою, і сягнув сімдесяти двох років. Це найвищий показник, який ми будь-коли мали. Ці нехитрі дані свідчать про глибокі зміни в здоров’ї людей. У минулому нашим головним ворогом були інфекційні захворювання.