Весілля Настусі - Ольга Богомаз

2016 рік. Брат із сестрою зі столиці вирушають на весілля сестри. Настуся живе із матір'ю на півночі Донеччини, де ще зовсім нещодавно тривали бої. Олег і Яра не надто прагнуть повертатися у рідне містечко — стосунки з матір'ю в обох не найкращі, а все навколо нагадує про складне дитинство та смерть батька-художника.

«Весілля Настусі» — це подорож на Донеччину в круговерті нових і давніх знайомих, несподіваних втрат і відновлених спогадів, які допоможуть краще зрозуміти, ким ти є і що тобі насправді потрібно.

Чому варто прочитати книжку «Весілля Настусі»?

• Через історію однієї родини авторка представляє цілий соціальний зріз українського суспільства із проблемами ідентичності, мови, пам'яті та пошуку свого коріння.
• Майстерно та ненав'язливо змальовує життя людей, яких торкнулася війна.
• Показує різницю між тими, хто вперто продовжує триматися за своє коріння, і тих, хто вирішив розпочати нове життя.

Цитати з книжки

Великої дружби між братом і сестрою не було ніколи. Вони йшли поруч, але паралельно, дотримуючись принципу невтручання в життя одне одного. Яра у школі відпрацьовувала відкатану програму відмінниці, Олег навчанням не цікавився, але до четвірок дотягував. Яра спілкувалася з популярними дівчатами, Олег водився з максимально дивними чуваками, яких тільки міг знайти в їхньому селищі міського типу. Яра танцювала й бігала естафети. Олег малював, але завжди намагався приховувати це від учителів.

Коли народжуєш дитину, яку ніхто, окрім тебе, не чекає, потрібно приготуватися її захищати. Яра зненавиділа сестру ще до народження — по-дитячому сильно. Мати пообіцяла старшій доньці, що дозволить гратися з Настусею, а донька пообіцяла нізащо й ніколи цього не робити. В Олега були власні спостереження про нову сестру. Він почав зневажати молодшу, коли скінчилися гроші, а скінчилися вони приблизно тоді, коли мати привезла додому Настусю на таксі.

«Це перехрестя наче початок моєї власної топографії», — думав Олег. Вони стояли там, де їх висадила «волга», і, поки Яра розмовляла телефоном із матір’ю, він подумки продовжував екскурсію, розпочату краєвєдом. Попереду — труби, там вони народилися. По діагоналі від зупинки — масивні вказівники у стилі радянського конструктивізму, схожі на два сплетено-розчахнутих циркулі. Один указує на селище, інший — на Харків, себто на північ.