Втрачена земля. Льодовик - Йоганнес Єнсен

"Втрачена земля" (1919) і "Льодовик" (1908) - це перші два твори циклу "Довга подорож" класика данської літератури, лауреата Нобелівської премії Й. В. Єнсена. Обігравши теорію дарвінізму, автор пропонує власну модель еволюції людства - нехристиянську, власне данську, версію біблійної історії створення Адама і Єви. Читач спостерігає, як первісна людина льодовикового періоду доісторичної Скандинавії пізнає біля підніжжя вулкана життя, сповнене холоду і жаху, випрошує в уявного бога Вогню рятівну іскру, вбиває собі подібних і прокладає стежку в непевне майбутнє. У "Льодовику" міфічний герой Єнсена Дренґ - воїн і винахідник, добуває людям вогонь, який не просто зігріває тіло, а творить революцію в головах і душах. Той символічний вогонь перетворює темряву на світло в буквальному й екзистенційному значенні. Дренґ стає пророком, дослідником небесних світил і живим метрономом: структурує час - іще вчора безформний хаос - у дні й ночі, місяці й роки. Чоловік закладає початок великому роду, давши життя наступнику - Відбйорну, якому судилося підкорити море, угамувати натовп, але втратити найдорожче - родину.