Як фізична активність додає впевненості, зближує людей і робить їх щасливішими

Скільки разів ви починали тренуватися, але закидали після першої кріпатури? Або ж виходили на пробіжку, та після другого кола хапалися за бік і відмовлялися від витівки? Або ж пробували стретчинг, а потім вважали себе «гнучкими, як дерево»?

У вашій голові утворилася зв’язка: тренування — це страждання. Але це не обов’язково так, про що свідчить книжка «Радість руху». Келлі Макґоніґал — психологиня і тренерка з 20-річним стажем — описує, як рух змінює настрій людини, а тренування рятують від стресу й депресії. Вона розповідає про «молекули надії», ейфорію бігуна, корисну залежність і міцну дружбу між людьми, які тренуються в одній команді.

Авторка розвінчує хибні уявлення про «не всім дається» і «в такому віці вже запізно». У цій книжці є історії про жінку, яка почала бігати в 55 і за сім років здолала 85 півмарафонів, і дівчину, яка заново навчилася рухатися, хоч після інсульту не відчувала правої ноги. А ще безліч інших оповідей, що змінять ваше ставлення до тренувань.