Мої спомини. Сповідь інтерсекс-людини – Абель (Еркюлін) Барбен (558674)

Історія, написана як сповідь, здатна пережити століття й змінити спосіб, у який суспільство говорить про тіло та ідентичність.

Книга «Мої спомини. Сповідь інтерсекс-людини» Абеля (Еркюлін) Барбен відкриває унікальний голос людини, змушеної жити між нав’язаними визначеннями. Цей текст запрошує до уважного читання історії, що водночас є документом, літературою і викликом усталеним уявленням.

Про що книга

У Парижі 1868 року знаходять тіло чоловіка, який перед смертю залишив по собі автобіографічний рукопис - текст, згодом знаний як «Історія Алексіни Б.». У 1874 році його оприлюднює судовий медик Амбруаз Тардьє, трактуючи ці спогади як свідчення життя людини, чию стать було визначено помилково. Авторкою рукопису була Еркюлін Аделаїда Барбен, відома під іменем Алексіни, яка трохи старшою за двадцять один рік зазнала примусової юридичної зміни статі й стала Абелем. У цій сповіді простежується болісний шлях від внутрішнього світу дівчини, сповненого сумнівів і тривоги, до трагічного досвіду чоловіка, що завершується глибоким розчаруванням і втратою себе.

У ХХ столітті цей рукопис набуває нового звучання: 1978 року Мішель Фуко вводить його в науковий і культурний обіг, доповнивши історичною довідкою та критичним осмисленням. У передмові до американського видання 1980 року він протиставляє медичному диктатові «єдино правильної статі» роздуми про можливість існування поза жорсткими визначеннями, говорячи про досвід життя без фіксованої ідентичності.

Українське видання розширює контекст, додаючи повість «Скандальний випадок» німецького лікаря Оскара Паніцци та післямову Едварда Фассена, де наголошено, як сучасні гендерні студії й інтерсекс-рух змінюють спосіб читання цієї історії - як спроби Еркюліна / Абеля Барбена самостійно сформулювати власну «справжню стать».