Поцілунок був не останній

Льоля росла в благополучному світі, де були розкішна квартира, яскраві сімейні подорожі, брендовий одяг, дружний клас, ульотні тусовки. А одного дня з усім цим довелося розпрощатися й потрапити в зовсім іншу реальність. Її батька заарештували, і тепер вона й мама живуть з бабусею й дідусем у їхній пошарпаній квартирі. Обірвалися контакти з ліцейними друзями, і навіть найкраща подруга віддаляється. Дуже складно в новій школі. Учителі наче не знають і не здогадуються, як тут нестерпно.

Льоля, яка не здатна терпіти знущання жорстоких розбишак, починає «воювати» з ними, нариваючись на гіркі неприємності. Єдина відрада — втеча на дах десятиповерхівки. Цю схованку під небом показав їй Стас — однокласник, який тусується в тій хамовитій компанії. Льоля дізнається, що до проблем у її сім’ї причетний його батько, і розуміє: треба забути про Стаса. А як це зробити, коли з ним так добре і солодко… До мурашок. Драматичні обставини, здається, остаточно роз’єднають Льолю і Стаса. Та в кохання своя логіка: їхній поцілунок був не останній.