Алла Горська. Мисткиня у просторі тоталітаризму

Алла Горська — українська художниця та дисидентка, громадська діячка, правозахисниця та яскрава представниця руху шістдесятництва.

Вона не визнавала обмежень у творчості, свободі слова та думки. А як відомо, у ті часи це було вкрай небезпечно. Горську переслідували, їй погрожували, її мистецькі твори знищували, друзів та однодумців заарештовували та вбивали.

Однак вона не здавалась та не полишала своїх поглядів і переконань.

Ця мисткиня та правозахисниця була підступно вбита КДБ, а саме вбивство зрештою «повісили» на свекра художниці.

Ця книга – відновлення історичної справедливості.

• Видання є «найповнішим аналізом життя та всієї величі постаті Горської у контексті шістдесятництва».
• Книжка, написана сином Алли Горської, детально розкриває не лише її творчу та суспільно-політичну діяльність, історію становлення національної ідеї й боротьби з радянською цензурою, а й особистість мисткині, стосунки Горської з близькими людьми та друзями, деталі повсякденного життя тощо.
• Текст доповнюється унікальними фото- та архівними матеріалами, а також спогадами сучасників про Аллу Горську.

«…насамперед книга цінна тим, що її написав син Алли Горської, який водночас дивився на постать матері з професійної точки зору культуролога та історика. Зауважу, що батько вмів дуже влучно без оцінки переповідати історії. Крім того, пам’ятав багато деталей. Батько детально все занотовував, впорядковував свої спогади та звертався до всіх свідків.

В книзі він не просто розповідає біографію Алли Горської, її дисидентства чи художництва. Це книга про постать в своєму середовищі та часі. Чимало людей з відразою згадують радянський період, бо багато болісних спогадів, травматичних досвідів чи розчарування в собі. Батько, попри погляд без оцінки, смакує деталі: інтер’єр квартири, дружні вечори, розмови. В книзі помітно, що це написала людина, яка в тому жила. А ще важливо, що він виховувався в родині Горської та Зарецького: у тексті відстежуються погляди, які йому прищеплювали. Коли вбили Аллу Горську батькові було 16 років, він був у вже свідомому віці.» Олена Зарецька, донька автора видання

«Крізь призму історії однієї особистості, яка, «приїхавши до Києва 1944 року школяркою та типовою ленінградкою, стала непримиренною антирадянщицею, запеклою націоналісткою», автор подасть докладну картину епохи, коли національний український спротив досяг свого інтелектуального піка, подарувавши нам приклади незламності, принциповості й відданості опору ворогу, ззовні сильнішому, але такому, що неодмінно буде переможений.» Анастасія Герасимова, The Village Україна

Аллу Горську зазвичай відносять до шістдесятників. Це принципово важливо для розуміння її суспільно-політичної діяльності. Адже, на відміну від понять руху опору, дисидентства, правозахисної діяльності, шістдесятництво було явищем специфічним для радянської України як частини СРСР та історично пов'язаним із повоєнним післясталінським поколінням. Цей термін часто критикують за певну механічність. Указують, що були шістдесятники, а також сімдесятники, вісімдесятники тощо. Натомість шістдесятники — це цілком окреслена історична соціокультурна група зі своїмии виразними особливостями.

У тоталітарній державі не лише громадська діяльність, а й просто громадянська позиція, художня творчість трансформувалися в дисидентство. У 1962-1964 роках мисткиня ввійшла навіть не у протистояння, а в різке зіткнення з офіційною художньою системою. Було заборонено дві повністю завершені вистави в обласних державних драматичних театрах, три на рівні лабораторної розробки в КТМ, побито вітраж та відхилено від прийняття на виставки її робіт.

Суспільно-політична діячка та художниця Алла Горська діяла в умовах тривання України і українства у трагічному ХХ столітті та в контексті шістдесятництва. У той час, коли СРСР ніби досягнув стабільності, значного світового впливу, великої потуги у різних сферах, йшли процеси, які були однією з причин його краху та відновлення незалежної Української держави. Коло друзів та соратників Алли поступово й різною мірою починало займати принципову позицію щодо мови, культури, самовизначення українського народу. Відбувалося становлення національної ідеї, концепції боротьби за повне відновлення української державності в умовах тривання українськості загалом у лабетах сильного тиску засобами тоталітарної держави, яка не гребувала будь-якими методами, що були в арсеналі спецслужб.