Кіноспостереження

Тарантіно — унікальний випадок у кінематографі. Хлопчик, закоханий у кіно, що пройшов доволі нетривіальний, як на голлівудського режисера, шлях (за його власними словами, «я не ходив у кіношколу, я ходив у кіно»). Його творчість не вкладається у сталі жанрові рамки, він ніколи не тяжів до лінійності сюжету, і ця книга не виняток. «Кіноспостереження» — розповідь для тих, хто хоче зазирнути у кінокамеру очима Квентіна Тарантіно — очима, які бачили сотні й сотні фільмів і сприймали їх не лише як розвагу, а й спонукання до дії. Тарантіно далекий від академічності, його інститути — екрани розкішних голлівудських залів, кіношок просто неба і вошивих кінотеатрів для дорослих. Замість слухати лекції він (ще шмарклявим юнаком) обманом здобув запрошення на бесіду з улюбленим режисером, щоб особисто розпитати про все, що його цікавило. Ці «кіноспостереження» — не порожні теорії, а пошук практичної відповіді — не «чому», а «як».