Зайчик (рожева книга)

Саманта — стипендіатка «найвинятковішої» магістерської програми з літератури у Ворренському університеті. Цього семестру її група — четверо нудотно солодкавих багатійок, які називають одна одну Зайчиками й поводяться так, наче вони одне ціле. Звісно, відлюдниця Саманта для них лише аутсайдерка.

Та все змінюється, коли вона отримує від одногрупниць запрошення на легендарний Салон непристойностей і виявляє, що її незбагненним чином вабить до цих дівчат. Заради них Саманта ладна навіть покинути свою єдину подругу Аву.

Відкриваючи для себе зловісний і водночас принадний світ Зайчиків, вона долучається до ритуальної майстерні, де гламурні студентки-письменниці оживляють свої жахливі творіння. Межі реальності починають розмиватись, а творчі експерименти стають смертельно небезпечними…

Цитати з книги "Зайчик":

"Але я не слухав. Я не зупинявся. Тому що ми вже знову тікали, я і моя уява".

"Поети готуються до неминучої, надмірно освіченої бідності".

" - Можна взяти ваше пальто?"
Я обертаюся до неї. Вона дивиться на мене з такою надією. Так хоче взяти пальто, яке я не ношу, що я майже хочу віддати їй свою шкіру".

"Не міняйте одну сліпоту на іншу".

"Ось пишне шатро, під яким збираються освічені люди, добре обізнані з усіма мистецтвами, окрім мистецтва розмови"