Буфонада

"Кохання є там, де його знаходиш. Гадаю, що безгдуздо шукати його, а ще я думаю, воно часто може бути згубним. Мені б хотілося, щоб люди, які нібито кохають одне одного, могли сказати під час сварки: «Будь ласка — трохи менше кохання і трохи більше елементарної пристойності»."

Книга "Буфонада, або Більше не самотні" Курта Воннеґута — це роман у жанрі антиутопія, дія якого розгортається в недалекому майбутньому, де США втрачають свій престиж і цивілізацію руйнують природні та техногенні катаклізми. Однак у цьому жорсткому світі автор відзначає доброту, сердечність і співчуття людей. Книга цікава своїм оригінальним задумом, блискучим стилем письма, і глибокими думками.

Ця книга варта уваги через свою унікальну здатність поєднувати антиутопічний сюжет із тонким гумором та іронією. Вона закликає читачів задуматися над сучасними проблемами і показує, як людство може зберегти свою гуманність навіть у важкі часи.

• Людям, які цікавляться антиутопіями та соціальними проблемами.
• Читачам, які шукають книгу з нестандартним підходом до розкриття сюжету.
• Тим, хто цінує глибокий гумор та іронію у літературі.
• Фанатам творчості Курта Воннеґута і тих, хто хоче познайомитися з його творчістю.

Історія створення книги "Буфонада"

Роман "Буфонада, або Більше не самотні" був опублікований у 1976 році. Автор Курт Воннеґут вважає його не рефлексією про майбутнє, а більше автобіографічним наративом, який він присвятив своїй померлій сестрі. Воннеґут бачить життя як сценарій чорно-білої комедії з пригодами Лорела і Гарді, тому книга має відповідну назву.

Відгук про книгу "Буфонада" в медіа

Як написати про деградацію людства й загибель цивілізації невимушено й весело? Звісно, так, як це робив Курт Воннеґут.

«Це історія про спустошені міста і духовний канібалізм, про кровозмішення, про нелюбов, про смерть і все таке решта», ‒ рекомендація від автора, яка насправді швидко формує аудиторію роману. Настрій твору ‒ це стьоб над реальністю загалом і тією дійсністю, в якій перебував письменник. Воннеґут не довіряв релігії, його непокоїло те, що люди стають усе більш самотніми, відірваними від свого коріння, незахищеними перед політичними іграми, технічним прогресом і… китайцями. Між іншим, посилення дружби між СРСР та КНДР стало причиною того, що перший переклад роману українською, який вийшов у журналі «Всесвіт» 1984 року, зазнав настільки пекельного цензорування, що практично перетворився на нісенітницю.

Підсумовуючи, констатуємо, що історія про останнього президента США Вілбура Нарциса-11 Свейна з усіма її підтекстами залишається актуальною й нині, особливо для тих, у кого немає проблем з чорним гумором.

— The Village Україна, Анастасія Герасимова