Мова пророків. Життя Бен-Єгуди та неймовірне відродження івриту

Це перше масштабне дослідження біографії Елієзера Бен-Єгуди, який майже самотужки воскресив іврит, знову зробивши його мовою єврейського народу та Держави Ізраїль. Роберт Сент-Джон створив прекрасний нарис про життя і кар’єру Бен-Єгуди, а також найповніший опис того, як іврит із літургійної мови перетворився на одну з найважливіших розмовних мов сучасності.

За життя Бен-Єгуда пізнав два великі кохання, нажив ворогів серед кола своїх друзів, відсидів у в’язниці за свої переконання, завжди був за крок від смерті від туберкульозу, проте залишив одинадцятьох дітей і зібрав матеріали на шістнадцятитомний словник, не схожий на жоден інший філологічний проєкт в історії... і помер, працюючи над словом «душа».

Книжка має зацікавити кожного, хто розуміє важливість відродження власної мови у власній державі.

Мови гетто опосіли нас

Я десь прочитав, що ми, євреї, говоримо сімдесятьма різними мовами, але жоден єврей не говорить своєю рідною мовою! Мови гетто опосіли нас, як лепра. Ми, друже, ніколи не станемо вільними, доки говоримо діалектами гетто. Мені кажуть, що іврит — книжкова безживна мова. А я питаю: коли пророки промовляли до народу, чи ж вони промовляли тільки по храмах? Чи ж не був іврит мовою вулиці, мовою мас? Іврит просто потрібно модернізувати. Я переконаний, що мати слова на позначення знарядь і страв не менш важливо, ніж слова на позначення філософських концепцій. І в івриті такі слова були, їх просто втрачено. Вони ввійшли в арабську, грецьку й інші мови як «іммігранти» — й лишилися як рівноправні «громадяни». Тепер потрібно повернути їх додому. Прислухайся до людей навколо. Це все сефардські євреї. Послухай, як красиво, як мелодійно вони говорять. Коли вони моляться давньогебрейською, слова ллються, як музика. Коли ашкенази (так ми називаємо тих, хто говорить їдишем) говорять івритом, то акцент у них виразно їдишний чи ашкеназький, натомість сефардські чи іспанські євреї вимовляють слова інакше.

Про важливі голоси

В історії кожного народу настають такі часи, коли найважливішими виявляються голоси не розважливих, а тих, хто має здатність прозирнути крізь темну пелену дійсності.