Веторил Vetoryl від хвороби Кушинга у собак №30 Dechra

Веторил для лікування хвороби Кушинга у собак, 30 капсулСклад

Одна тверда желатинова капсула препарату Веторил капсули 10 мг містить як діючі речовини: трилостан - 10 мг, а як допоміжні речовини: діоксид титану (Е171) - 0,942 мг, жовтий оксид заліза (Е172) - 0,035 мг, чорний оксид заліза (Е172) - 0,532 мг, кукурудзяний крохмаль, стеарат магнію та моногідрат лактози.

Одна тверда желатинова капсула препарату Веторил капсули 30 мг або Веторил капсули 60 мг містить як діючі речовини: трилостан - 30 або 60 мг відповідно, а як допоміжні речовини: діоксид титану (Е171) - 1,19 мг, жовтий оксид заліза (Е172) - 0,045 мг, чорний оксид заліза (Е172) - 0,672 мг, кукурудзяний крохмаль, стеарат магнію та лактозу моногідрат.

Одна тверда желатинова капсула препарату Веторил капсули 120 мг містить як діючі речовини: трилостан - 120 мг, а як допоміжні речовини: діоксид титану (Е171) - 1,885 мг, жовтий оксид заліза (Е172) - 0,071 мг, чорний оксид заліза (Е172) - 1,064 мг, кукурудзяний крохмаль, магнію стеарат та лактози моногідрат.

Склад оболонки капсули: желатин, діоксид титану, оксид заліза (жовтий), оксид заліза (чорний).

Склад ковпачка оболонки капсули: діоксид титану, оксид заліза (чорний), шелак.

Опис

Капсули Веторил (трилостан) - препарат з групи супресорів надниркової залози.

Механізм дії:

Трилостан (4a, 5a-епокси-17-гідрокси-3-оксоандростен-2a-карбонітрил) - аналог синтетичного стероїду, який активний при пероральному застосуванні. Трилостан селективно пригнічує 3B-гідроксистероїдну гідрогеназу в корі надниркових залоз, тим самим пригнічуючи перетворення прегненолону на прогестерон. Це пригнічення блокує вироблення глюкокортикоїдів і, меншою мірою, мінералокортикоїдів і статевих гормонів, тоді як рівень стероїдних попередників підвищується. Трилостан також протидіє дії екзогенного адренокортикотропного гормону (АКТГ).

Це не має прямого впливу на центральну нервову та серцево-судинну системи.

Ефективність:

Загалом 113 собак з гіперадренокортицизмом взяли участь у трьох польових дослідженнях. Результати цих досліджень показали, що використання капсул Веторил призвело до покращення клінічних ознак (зменшення спраги, зменшення частоти сечовипускання, зменшення задишки, покращення апетиту та активності). Зниження рівня кортизолу після введення АКТГ було помітним у більшості випадків протягом 14 днів після початку лікування капсулами Веторил.

У цих трьох дослідженнях взяли участь 10 собак з гіперадренокортицизмом, спричиненим пухлиною надниркової залози або супутніми пухлинами гіпофіза та надниркової залози. Оцінка цих випадків не виявила відмінностей у клінічній, ендокринній чи біохімічній відповіді порівняно з випадками гіперадренокортицизму гіпофіза.

Фармакологічні властивості

Фармакокінетика

Фармакокінетичні дані у собак показали широку міжіндивідуальну варіабельність. Фармакокінетичні дослідження на лабораторних собаках породи бігль виявили значення AUC від 52 до 281 мкг/мл/хв при введенні з їжею та від 16 до 175 мкг/мл/хв при введенні натщесерце. Загалом, трилостан швидко виводиться з плазми, досягаючи пікової концентрації через 1,5 години в діапазоні від 0,5 до 2,5 годин та повертаючись до майже вихідного рівня через 6-12 годин після введення. Основний активний метаболіт трилостану, кетотрилостан, має подібну фармакокінетику. Крім того, немає доказів того, що трилостан або його метаболіти накопичуються з часом. Дослідження біодоступності при пероральному застосуванні на собаках показали, що трилостан краще всмоктується при введенні з їжею. Виведення трилостану було продемонстровано у щурів. Трилостан та його метаболіти були виявлені переважно у фекаліях щурів, що вказує на жовчну екскрецію як основний шлях виведення. Дослідження на мавпах показали, що трилостан виводиться в однаковій кількості з фекаліями та сечею. Крім того, результати дослідження показують, що трилостан швидко та добре всмоктується зі шлунково-кишкового тракту як у щурів, так і у мавп, і що він накопичується в надниркових залозах щурів.

Токсикологія

Доклінічні дослідження проводилися на шестимісячних собаках породи бігль, розділених на групи по вісім собак у кожній. Групи: 0X (плацебо), 1X, 3X та 5X максимальна початкова доза трилостану - 6,7 мг/кг двічі на день протягом 90 днів. Три собаки в групі 3X (які отримували 20,1 мг/кг двічі на день) та п'ять собак у групі 5X (які отримували 33,5 мг/кг двічі на день) померли між 23-м та 46-м днями лікування. У них спостерігалися такі ознаки: зниження апетиту, зниження активності, втрата ваги, зневоднення, м'який стілець, значний м'язовий тремор, діарея, горизонтальне положення лежачи та нестійка хода. Аналізи крові виявили гіпонатріємію, гіперкаліємію та азотемію, що відповідає гіпоадренокортикоїдній кризі. Лікування капсулами Веторилу знизило рівень кортизолу після прийому АКТГ у всіх собак. У собак у групах 3X та 5X спостерігалася знижена активність. У собак у групі 5X спостерігався гірший набір ваги, ніж в інших групах. У собак у групах 3X та 5X спостерігався нижчий рівень натрію, альбуміну та загального білка, ніж у контрольних групах. У собак у групі 5X спостерігався нижчий гематокрит, ніж у контрольних групах. Було відзначено дозозалежне підвищення амілази. Патологоанатомічне дослідження також виявило дозозалежну гіпертрофію кори надниркових залоз.

Польові дослідження

У польовому дослідженні за участю 107 собак некроз/апоплексія надниркових залоз (дві собаки) та гіпоадренокортицизм (дві собаки) були найсерйознішими побічними реакціями в дослідженні. Одна собака раптово померла від некрозу надниркових залоз приблизно через тиждень після початку лікування трилостаном. У однієї собаки розвинулася апоплексія надниркових залоз, ймовірно, внаслідок некрозу надниркових залоз, приблизно через шість тижнів після початку лікування трилостаном. Ця собака відреагувала на припинення прийому трилостану та підтримуючу терапію. У двох собак розвинувся гіпоадренокортицизм під час лікування. У цих двох собак спостерігалися ознаки, що відповідають гіпоадренокортицизму (летаргія, анорексія, колапс), а рівень кортизолу після прийому АКТГ становив менше 0,3 мкг/дл. Обидві собаки відреагували на припинення прийому трилостану та підтримуючу терапію при гіпоадренокортицизмі (глюкокортикоїди та мінералокортикоїди) після гострого початку. Додаткові побічні реакції спостерігалися у 93 собак. Найпоширенішими побічними реакціями були: діарея (31 собака), млявість (30 собак), анорексія/відсутність апетиту (27 собак), блювання (28 собак), ознаки з боку опорно-рухового апарату (кульгавість, прогресування дегенеративного захворювання суглобів) (25 собак), інфекція сечовивідних шляхів/гематурія (17 собак), тремор/озноб (10 собак), зовнішній отит (8 собак), респіраторні ознаки (кашель, утруднене дихання) (7 собак) та шкірні реакції (себорея, свербіж) (8 собак). П'ять собак померли або були евтаназовані під час дослідження (один собака через вторинний некроз надниркових залоз, описаний вище, два собаки через прогресуючу застійну серцеву недостатність, один собака через прогресуюче порушення ЦНС та один собака через когнітивне зниження, що призвело до порушень виділення). Окрім двох собак з некрозом/апоплексією надниркових залоз та двох з гіпоадренокортицизмом, ще чотирьох собак було виключено з досліджень через потенційні побічні реакції, включаючи колапс, млявість та тремор.

Загальний аналіз крові, проведений до та після лікування, виявив статистично значуще (p < 0,005) зниження параметрів еритроцитів (гематокрит, гемоглобін, кількість еритроцитів), але значення залишалися в межах норми. Крім того, приблизно у 10% собак спостерігалися підвищені значення азоту сечовини крові (BUN) (≥ 40 мг/дл) без супутнього збільшення креатиніну. Загалом, ці собаки були в нормі.

Довгострокове клінічне дослідження ефективності у собак виявило побічні реакції, подібні до тих, що спостерігалися в короткостроковому дослідженні. Найчастіше спостерігалися блювота, діарея та загальний розлад шлунково-кишкового тракту. Інші спостережувані побічні реакції включали: млявість, втрату апетиту/анорексію, шуми в серці або серцево-легеневу дисфункцію, нетримання сечі, інфекції сечовивідних шляхів або сечостатеві розлади, а також неврологічні розлади. Тривале клінічне спостереження виявило 14 летальних випадків, три з яких, ймовірно, були пов'язані з трилостаном. Одинадцять собак померли або були приспалені під час дослідження з різних причин, які не були пов'язані або були пов'язані з введенням трилостану невідомим шляхом. У двох польових дослідженнях, проведених на 75 собаках, найпоширенішими побічними реакціями були блювота, млявість, діарея/м'який стілець та анорексія. Інші побічні реакції включали ніктурію, виразку рогівки, кашель, стійкий еструс, вагінальні виділення та набряк статевих органів у стерилізованої самки, гіпоадренокортицизм, електролітний дисбаланс (підвищений рівень калію при низькому або нормальному рівні натрію), непритомність та судоми, тремор, м'язовий тремор, застій шлунка, коросту, збільшення ваги та втрату ваги. Одна собака померла від застійної серцевої недостатності, а інша - від легеневої емболії. Трьох собак було приспалено під час дослідження. У двох собак розвинулася ниркова недостатність, а в іншої – прогресуючий артрит та втрата апетиту.

У польовому дослідженні собак, які проходили тривале клінічне спостереження, було відзначено такі побічні реакції: випадок гіпоадренокортицизму (включаючи колапс, тремор, слабкість та блювоту), гіпоадренокортикальна криза або ниркова недостатність (включаючи азотемію, блювоту, зневоднення та колапс), хронічні періодичні вагінальні виділення, кривава діарея, періодичне блювання та набряк дистальних відділів кінцівок. Ознаки гіпоадренокортицизму зазвичай були оборотними після припинення прийому препарату, але можуть стати постійними. Одній собаці було припинено прийом капсул Веторил; однак, при обстеженні через 1 рік, у неї все ще були ознаки гіпоадренокортицизму. Звіт про дослідження містив повідомлення про п'ять летальних випадків, можливо, пов'язаних з препаратом. До них належать собаки, які померли або були евтаназовані через ниркову недостатність, гіпоадренокортикальну кризу, геморагічну діарею та геморагічний гастроентерит. Добровільні повідомлення під час постмаркетингового використання капсул Веторил за кордоном. Найсерйознішими побічними реакціями були: смерть, некроз надниркових залоз, гіпоадренокортицизм (зміни електролітного балансу, слабкість, колапс, анорексія, сонливість, блювання, діарея та азотемія) та синдром відміни кортикостероїдів (слабкість, сонливість, анорексія, втрата ваги). Додаткові побічні реакції включали: ниркову недостатність, цукровий діабет, панкреатит, аутоімунну гемолітичну анемію, блювання, діарею, анорексію, шкірні реакції (подразнення, еритематозний висип на шкірі), парез задніх кінцівок, судоми, неврологічні ознаки, спричинені макроаденомами, виразки в роті та м'язовий тремор. Ветеринари повинні знати, що собаки з гіперадренокортицизмом мають підвищений ризик панкреатиту. Цей ризик не зменшується при застосуванні трилостану. Немає даних про вплив препарату на сук, що годують, або собак у репродуктивному віці.

Показання до застосування

Для лікування гіпофізарно-надниркового гіперкортицизму (хвороба та синдром Кушинга) у собак.

Протипоказання

Протипоказанням до застосування препарату є індивідуальна гіперчутливість тварини до компонентів препарату. Не застосовувати собакам вагою менше 3 кілограмів, а також собакам з первинною печінковою або нирковою недостатністю.

Не застосовувати під час вагітності. Дані, отримані на лабораторних тваринах, демонструють тератогенний ефект та загибель плода на ранніх термінах вагітності.

Веторил - застосування, дозування, інструкція

Капсули Веторилу призначають перорально з їжею один раз на день. Клінічні дослідження показали ефективність середньої добової дози 6 мг/кг маси тіла. Дозування слід коригувати залежно від реакції на терапію шляхом відповідного моніторингу (див. нижче). Рекомендуються такі початкові дози:

Початкова добова доза

Вага тіла (кг) Початкова доза (мг)

≥ 1,7 - < 4,5

≥ 4,5 - < 10

≥ 10 - < 20

60

≥ 20 - < 40

120

≥ 40 - < 60*

180 (1 x 120 мг та 1 x 60 мг)

* Собакам вагою понад 60 кг слід давати відповідну комбінацію капсул.

Дозу слід титрувати відповідно до реакції на терапію шляхом відповідного моніторингу (див. нижче).

Якщо потрібне збільшення дози, поступово збільшуйте добову дозу, використовуючи комбінації капсул різних розмірів. Широкий діапазон розмірів капсул забезпечує оптимальне дозування для кожної собаки. Слід використовувати найнижчу дозу, достатню для контролю клінічних ознак.

Зрештою, якщо симптоми не контролюються належним чином протягом 24-годинного періоду між дозами, слід розглянути можливість збільшення добової дози на 50% та/або поділу її на рівні ранкові та вечірні дози. Не розколюйте та не відкривайте капсули.

Деяким тваринам можуть знадобитися дози, значно перевищуючі 10 мг/кг маси тіла на добу. У таких випадках необхідний додатковий моніторинг.

Коли потрібні нижчі дози трилостану, як це може бути у випадку собак дуже дрібних порід, мінімальна доза буде обмежена розміром капсули та не повинна бути меншою за 10 мг трилостану.

Не допускайте переривання лікування. Якщо пропущено одну або декілька доз, курс слід негайно відновити у призначеному дозуванні та з тими ж інтервалами дозування.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші взаємодії

Капсули Веторил слід застосовувати з обережністю та інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту, оскільки обидва препарати знижують рівень альдостерону та можуть мати адитивний ефект, ускладнюючи здатність пацієнта підтримувати нормальний електролітний баланс, об’єм крові та ниркову перфузію. Не застосовуйте капсули Веторил одночасно з калійзберігаючими діуретиками (наприклад, спіронолактоном), оскільки обидва препарати пригнічують альдостерон, збільшуючи ймовірність гіперкаліємії. Застосування Мітотану (o,p'-DDD) знижує функцію надниркових залоз. Досвід застосування Мітотану в різних країнах світу свідчить про те, що після припинення прийому Мітотану має пройти щонайменше один місяць, перш ніж знову починати прийом капсул Веторилу. Дуже важливо дочекатися повторної появи симптомів гіперадренокортицизму та рівня кортизолу після АКТГ >9,1 мкг/дл (>250 нмоль/л). Рекомендується ретельний моніторинг функції надниркових залоз, оскільки собаки, яких раніше лікували мітотаном, можуть бути більш чутливими до капсул Веторилу.

Після визначення оптимальної дози капсул Веторилу слід провести повторну оцінку через 30 днів, потім через 90 днів, а потім кожні 3 місяці. Стимуляційний тест з пост-АКТГ кортизолом <1,45 мкг/дл (<40 нмоль/л), з порушеннями електролітів або без них, може передувати розвитку симптомів гіпоадренокортицизму. Покращення загального стану та концентрації пост-АКТГ-кортизолу в сироватці крові 1,45-9,1 мкг/дл (40-250 нмоль/л) свідчитиме про позитивний ефект обраної дози.

Якщо виявлено стимуляційний тест з АКТГ < 1,45 мкг/дл (< 40 нмоль/л) та/або електролітний дисбаланс, характерний для гіпоадренокортицизму (гіперкаліємія та гіпонатріємія), то застосування препарату слід тимчасово припинити до відновлення симптомів гіперадренокортицизму та повернення результатів тесту до норми (1,45-9,1 мкг/дл або 40-250 нмоль/л). Потім лікування капсулами Веторилу можна відновити, але в меншій дозі.

Власникам слід порадити припинити використання препарату та негайно звернутися до ветеринара, якщо виникнуть побічні реакції або незвичайні клінічні прояви.

Лікування слід розпочинати лише за умови підтвердження діагнозу гіперадренокортицизму.

Якщо немає очевидної реакції на препарат, діагноз слід переглянути.

Капсули Веторилу не впливають на пухлини надниркових залоз. У обґрунтованих випадках слід розглянути адреналектомію як можливий варіант лікування.

Передозування

У разі передозування може знадобитися симптоматичне лікування гіпоадренокортицизму кортикостероїдами, мінералокортикоїдами та внутрішньовенними ін'єкціями.

Веторил - побічні ефекти

Найпоширеніші побічні реакції включають: поганий апетит, блювоту, сонливість/летаргію, діарею та слабкість. Іноді виникають більш серйозні реакції: включаючи глибоку депресію, геморагічну діарею, колапс, гіпоадренокортикальний криз. Так же може виникнути некроз або апоплексія надпочечників, які можуть призвести до смерті.

Умови зберігання-Веторил капсули зберігають при температурі від 15°С до 30°С.

Срок годності- 3 роки.

Форма випуску- Капсули. 30, 60 і 120 мг по 10 капсул у блістерах, у коробках по 3 блістери.

Виробник - Dechra Limited, Dechra Pharmaceuticals PLC, Великобританія.