Його темно-фіолетовий колір виглядає майже непрозоро, як натяк: швидких відповідей тут не буде. Смак густий, зібраний, гіркота не декоративна, а принципова. Чорна смородина не «ягідна», а терпка, з легкою металевою холодністю; солодкість з’являється пізно і не проситься подобатися. Імбир тримає післясмак — сухий, теплий, трохи насторожений.
Аромат трав’яний, щільний, без очевидних домінант, але зі зсувом у бік спецій і коріння. Це запах не бару, а аптекарського столу, де рецептура важливіша за ефект.
Пити його в чистому вигляді — значить прийняти його правила. Кава й чай з ним стають менш комфортними, але цікавішими: бальзам не пом’якшує, а ускладнює. У коктейлях він не фоновий інгредієнт, а структурний елемент, який або тримає композицію, або руйнує її, якщо з ним поводитись легковажно.